Пенсії за вислугу років медичним працівникам

Пенсії за вислугу років медичним працівникам призначаються за нормами Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення”. Пенсії за вислугу років призначаються після звільнення з роботи, яка дає право на цю пенсію.

Щоб визначити право на зарахування до спеціального стажу певного періоду роботи, необхідно, щоб людина працювала в закладах і на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років. У разі якщо із записів трудової книжки неможливо зробити такий висновок, у управління Пенсійного фонду України в районах додатково слід подати уточнюючу довідку закладу (установи). Також, коли вирішують це питання може бути розглянуто інші документи (Положення про заклад, структуру, штатні розписи тощо).

Умовою для призначення пенсії за вислугу років є наявність спеціального стажу не менше як 25 років. Перелік відповідних посад і закладів затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909, до якої внесено зміни Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року №1436.

Якщо, наприклад, медична сестра після 2004 року працює щомісяця в лікарні на 0,5 ставки і отримує заробітну плату в розмірі, меншому від мінімальної заробітної плати, визначеної законодавством, то до страхового стажу кожний місяць роботи після 1 січня 2004 року буде зараховано пропорційно сплаченим страховим внескам (якщо не здійснено доплату до мінімального згідно з вимогами Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”), а до стажу роботи за спеціальністю, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років, – повний місяць роботи.

Робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених Переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Роботу за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня          1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до чинного раніше законодавства, зараховують у стаж для призначення пенсії за вислугу років. Зарахування до спеціального стажу періоду навчання в навчальних закладах у чинному пенсійному законодавстві України не передбачене.

Період здійснення медичної практики (на підставі ліцензії) медичним фахівцем, який зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності (фізична особа) й який у той час не перебуває у трудових відносинах із закладом охорони здоров’я, не зараховують до спеціального стажу, оскільки в законодавстві передбачено обов’язкове виконання двох умов: робота у відповідному закладі та на посаді, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років. Водночас у разі наявності у такої особи 25 - ти років спеціального стажу у відповідній установі (без урахування підприємницької діяльності) припинення підприємницької діяльності під час призначення пенсії за вислугу років не вимагають, оскільки це не є робота, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Визначаючи право на призначення пенсії за вислугу років, органи Пенсійного фонду України, крім зазначених вище нормативно-правових актів, керуються нормами інших законів та постанов Кабінету Міністрів України. Наприклад, наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28 жовтня 2002 року №385 затверджено Перелік закладів охорони здоров’я, лікарських, провізорських посад та Перелік посад молодших спеціалістів із фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров’я.

Визначаючи право на пенсію за вислугу років медичним працівникам, застосовуються і норми статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Згідно з якою роботу в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров’я, закладах (відділеннях) лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров’я, патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров’я, а також психіатричних закладах охорони здоров’я зараховується у стаж роботи в подвійному розмірі.

Щодо розміру пенсії, то його визначають за нормами Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в такому ж порядку, як і ромір пенсії за віком.

У разі якщо розмір пенсії особи, який визначено за нормами статті 27 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не досягає розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, такій особі згідно зі статтею 28 Закону встановлюється доплата до вказаного розміру (за наявності 20 років страхового стажу у жінок та 25 років – у чоловіків). За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і понад 20 років жінкам пенсія збільшується на 1% від розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 Закону, але не більше ніж на 1% від мінімального розміру пенсії за віком.